Правова позиція Верховного суду України від 20.11.2025 № 826/3451/13-а.
Висновок експерта оцінюється судом разом із іншими доказами в сукупності та не може вважатися достатнім доказом реальності господарських операцій.
Саме первинні документи (їх наявність), на підставі яких формуються дані бухгалтерського та в подальшому податкового обліку є визначальними.
Щодо необхідності підтвердження фактичного здійснення господарських операцій первинними документами для формування податкового кредиту.
Правова позиція Верховного суду України від 20.11.2025 № 826/3451/13-а.Для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку, він свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.
При цьому слід зазначити про те, що під час вирішення спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, наявність у платника податків первинних документів в підтвердження задекларованих сум податкового кредиту, є підставною для врахування таких при формування доходів та одержання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом, або якщо таких документів, які наявні у платника податків є недостатньо для підтвердження фактичного вчинення господарських операцій з урахуванням їх специфіки.
Щодо юридичного факту, який породжує кондикційні зобов'язання при зверненні з кредиторськими вимогами до боржника, які кваліфіковані як зобов'язання з повернення безпідставно отриманих грошових коштів за недійсним правочином.
Правова позиція Верховного суду України від 06.08.2025 № 906/43/22.У правовідносинах з повернення безпідставно набутих (збережених) коштів, які попередньо перераховані за договором, початком прострочення набувачем виконання зобов'язання з повернення таких коштів є момент у часі, коли особа - набувач майна дізналася про безпідставність набуття (збереження) нею цих коштів.
Такий момент зазвичай може бути пов'язаний з набуттям законної сили судовим рішенням, у якому суд установив факт безпідставності набуття (збереження) особою в межах виконання договірних правовідносин майна, належного потерпілій особі.
Судове рішення у цьому випадку дозволяє кваліфікувати зобов'язання як кондикційне, адже для виникнення зобов'язань з повернення безпідставно набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно, до якого відноситься набуття (збереження), що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині, а також набуття (збереження) майна особою за наявності правової підстави, яка згодом відпала. Відпадіння правової підстави полягає у зникненні обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.
Тобто судове рішення надає можливість внести ясність, визначеність у правовідносини сторін, констатувати про безпідставність набуття (отримання) грошових коштів особою та підтверджує відсутність юридичних підстав для їх збереження надалі такою особою, а тому з моменту набрання ним законної сили особа в конкретному випадку достеменно може вважатися обізнаною про своє володіння чужим майном без достатньої правової підстави і в неї виникає обов'язок повернути майно іншій особі.
Адже особа не може вважатися такою, що має безумовний обов'язок повернути безпідставно набуте майно (зокрема, грошові кошти), до того часу, доки вона, діючи відповідно до вимог ділового обороту, з належним рівнем розумності й обачливості, не дізналася або не могла дізнатися про сам факт володіння цим майном (грошовими коштами) без достатньої правової підстави.
Відтак, в даному випадку при зверненні з кредиторськими вимогами до боржника, які кваліфіковані як зобов'язання з повернення безпідставно отриманих грошових коштів за недійсним правочином, юридичним фактом, який породжує кондикційне зобов'язання, є рішення суду, в якому суд установив факт безпідставності набуття (збереження) особою в межах виконання договірних правовідносин майна, належного потерпілій особі.
