Правова позиція Верховного суду України від 30.09.2025 № 914/2949/24.
Податкова застава є способом забезпечення виконання податкових обов'язків платника. Вона виникає автоматично з дня виникнення податкового боргу і не потребує письмового оформлення. Її предметом може бути будь-яке майно платника, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) на день виникнення боргу, у межах його балансової вартості.
Збільшення податкового боргу не припиняє дію застави - вона продовжує існувати щодо майна до повного погашення зобов'язань. Акт опису майна у податкову заставу складається на підставі рішення керівника контролюючого органу і має відображати суму, що відповідає податковому боргу на момент складання.
Водночас ініційовані контролюючим органом процедури погашення боргу не можуть поновлюватися повторно, якщо право застави вже реалізоване - тобто має місце завершення розпочатої раніше процедури, а не новий початок.
Якщо ж майно, на яке накладено податкову заставу, реалізоване в межах виконавчого провадження на електронних торгах, і новий власник набув його добросовісно, така особа не вважається боржником у розумінні ПК України. Відповідно до пунктів 7, 8 розділу Х Порядку реалізації арештованого майна N 2831/5, після затвердження акта про проведення електронного аукціону всі арешти і заборони з реалізованого майна мають бути зняті, а акт є документом, що підтверджує виникнення права власності.
Отже, якщо майно перебуває у податковій заставі, але придбане добросовісним набувачем на електронних торгах, обтяження підлягає припиненню, оскільки триваюча заборона на відчуження порушує право власності, гарантоване статтею 391 ЦК України.
