Правова позиція Верховного суду України від 30.10.2025 р. у справі N 120/14997/24.
Суди попередніх інстанцій установили, що станом на день звернення до суду з цим позовом у позивача ще діяло обмеження на подання позовної заяви, встановлене пунктом 8 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки спірний податковий борг виник на підставі податкових повідомлень-рішень, за якими не збіг визначений законом шестимісячний строк на їх оскарження.
Так, податкові повідомлення-рішення направлялися на адресу платника податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення поштового відправлення та залишилися неотриманими адресатом з незалежних від податкового органу причин, про що свідчать копії поштових конвертів, долучений до позовної заяви.
Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскільки у цій справі позов поданий до суду до закінчення шестимісячного строку, визначеного частиною другою статті 122 КАС України, у суб'єкта владних повноважень право на пред'явлення визначених законом позовних вимог в цій частині ще не виникло, а тому зазначений позов був правомірно повернутий позивачу.
Щодо впливу відсутності ТТН (дефектів у її оформленні) на реальність господарської операції.
Правова позиція Верховного суду України від 02.03.2023 р. у справі N 804/644/16.
Наявність або відсутність ТТН та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції з придбання або продажу ТМЦ, якщо інші дані свідчать про рух активів або зміни у зобов'язаннях платників податків. Крім того, ТТН не є доказом факту перевезення (переміщення) товару, тому є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватися видатковою накладною.
