Правова позиція Верховного суду України від 19.11.2025 р. у справі N 924/389/25.
Арбітражна угода має позитивний і негативний ефект: вона зобов'язує сторони передавати спори в арбітраж і надавати складу арбітражу компетенцію щодо спорів, охоплених арбітражною угодою (позитивний ефект). Якщо виникає спір, який належить до обсягу арбітражної угоди, будь-яка зі сторін може передати його на розгляд складу арбітражу. З іншої сторони, арбітражна угода перешкоджає сторонам у спробах вирішити їх спори в суді (негативний ефект). Уклавши арбітражну угоду, сторони визначили інший обов'язковий для них порядок реалізації належних їм прав застосування судових засобів правового захисту, саме у певному (або певних) міжнародному комерційному арбітражеві. Сторона, яка уклала арбітражну угоду, не може ігнорувати такі її умови і замість обраного арбітражу звернутися до суду держави, який був би компетентним вирішити спір у разі неукладення між сторонами такого роду арбітражної угоди.
При цьому, арбітражне застереження, яке містить лише загальне посилання на вирішення спору в арбітражному порядку згідно із законодавством країни продавця, без зазначення конкретної арбітражної установи, її регламенту, місця проведення арбітражу чи інших процедурних питань, є таким, що не може бути виконане. За таких обставин пріоритет у розгляді спору належить саме господарському суду як органу судової влади, а не невстановленому суду країни продавця.
