Щодо розгляду справ, предметом спору в яких є правомірність відображення платником податків у бухгалтерському/податковому обліку показників господарських операцій, які, за висновком податкового органу, є фіктивними.
Правова позиція Верховного суду України від 29.09.2025 р. у справі N460/4387/24.
У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді права платника податків на формування в податковому обліку податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язано з рухом активів, зміною забов'язань чи власного капіталу платника. Господарські операції мають відповідати економічному змісту, відображеному в укладених платником податків договорах, та підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Про необгрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути виробленим в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписаними уповноваженими особами та які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податків даних податкового обліку.
Щодо підтвердження неможливості виконання платником податків забов'язань внаслідок збройної агресії рф проти України.
Правова позиція Верховного суду України від 29.09.2025 р. у справі N280/328/23.
Метою процедури визнання платника податків таким, що не може виконувати свої податкові обов'язки є убезпечення платників податків, які постраждали від збройної агресії російської федерації від негативних наслідків у зв'язку із об'єктивною неможливістю виконати свої податкові обов'язки щодо своєчасного подання звітності, сплати податків, тощо. Повинні буди підтвердженими обставини, що у зв'язку із проведенням бойових дій, платник податків юридична особа, втратив можливість здійснювати господарську діяльність, отримувати дохід від підприємницької діяльності та/або навіть втратив основні засоби для ведення такої господарської діяльності. Для звільнення платника від виконання податкових обов'язків, обставини неможливості своєчасного виконання податкового обов'язку повинні бути реальними та об'єктивними, а не формальними.
Платник податків повинен не лише заявити про неможливість виконувати свої податкові обов'язки, а надати документи, згідно переліку, вказаному у Порядку, які підтверджують виникнення обставин, які унеможливлюють ведення господарської діяльності та виконання податкових обов'язків.
Тобто, лише наявність зазначених причин не звільняє платника обов'язку їх довести, а тому важливим для встановлення судами під час розгляду такої категорії спорів є не лише наявність обставин, а й фактів вчинення платником активних дій щодо фіксації та повідомлення податкового органу про ті чи інші обставини, вжиття заходів для їх усунення з метою поновлення можливості виконання податкового обов'язку.
