Щодо неможливості кваліфікації різниці між інвестиційною та оціночною вартістю нерухомості як додаткового блага.
Правова позиція Верховного суду України від 24.02.2026 р. у справі N 320/46182/24.
- Ключовим питанням у цій справі є правомірність кваліфікації контролюючим органом різниці між ціною об'єктів нерухомості, визначеною в інвестиційних договорах, та їх оціночною вартістю на момент державної реєстрації права власності - як доходу фізичних осіб у вигляді додаткового блага у розумінні пп."е" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України.
- Сам по собі факт розбіжності між договірною та оціночною вартістю майна не створює додаткового блага. Різниця в ціні, зумовлена інвестиційною природою правовідносин, зміною вартості активу в часі або особливостями правового режиму корпоративних прав, не може кваліфікуватися як надання індивідуальної знижки.
- Ціна майбутнього об'єкта нерухомості формується у межах спеціальної інвестиційної моделі, а не як результат надання індивідуальної знижки конкретному покупцю. Подальша відмінність між розміром первісного вкладення та оціночною чи довідковою ринковою вартістю після завершення будівництва є наслідком реалізації інвестиційного механізму та капіталізації активу, а не безоплатного надання майна чи персоніфікованої вигоди у розумінні пп."е" пп.164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України.
- Контролюючий орган фактично розширив зміст поняття "додаткове благо", включивши до нього економічний ефект від можливої капіталізації активу.
- Проте податкові зобов'язання не можуть виникати шляхом розширювального тлумачення норми або створення нового об'єкта оподаткування поза прямим приписом закону.
Щодо правової природи акта приймання-передачі реквізованого майна
Правова позиція Верховного суду України від 11.02.2026 р. у справі N 947/10086/24.
- Акт приймання-передачі реквізованого майна не є правовстановлюючим документом, а лише засвідчує факт передачі.
- Його скасування не впливає на реєстрацію права власності держави та підриває право на компенсацію після скасування воєнного стану.
- Вимоги про повернення майна є передчасними до скасування правового режиму воєнного стану за умови збереження майна та заявлення власником відповідної вимоги.
