Правова позиція Верховного суду України від 29.12.2025 р. у справі N 260/1487/24.
Відомості державного реєстру презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою є безпісрним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює стпростовувану презупцію права такої особи.
За загальним правилом, якщо особа заперечує актуальність відомостей, внесених до Державного реєстру, останні можуть бути спростовані шляхом надання для дослідження документів, на підставі яких може бути доведено чи спростовано приналежність йому майна до об'єкта оподаткування у розумінні вимог податкового законодавства. Аналогічний підхід впроваджено законодавцем і у нормі підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, яка передбачає можливість встановлення бази оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки на підставі відомостей Державного реєстру, але й з урахуванням оригіналів документів платника податків, зокрема документів про право власності.
Виходячи з наведеного правового підходу, відсутність у витягах з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей щодо коду класифікації будівель відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 010-2000 не може бути підставою для відмови у застосуванні податкової пільги, визначеної підпунктами "є" та "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК.
