Щодо відмежування операцій з надання поворотної фінансової допомоги від діяльності у сфері фінансового посередництва.
Правова позиція Верховного суду України від 21.04.2026 р. у справі N 280/7335/24.
- Надання поворотної фінансової допомоги іншій особі, в контексті абз. 3 ст. 333 Господарського кодексу України, може розцінюватись як фінансове посередництво, виключно у разі отримання та перерозподілу фінансових коштів.
- Проте, надана позивачкою позика не була пов'язана з отриманням та перерозподілом коштів, відповідно, не містила ознак фінансового посередництва.
- З огляду на зазначене є безпідставними доводи відповідача, що діяльність з надання фізичною особою-підприємцем поворотної безвідсоткової фінансової допомоги іншим суб'єктам господарювання має розглядатися як підприємницька діяльність у сфері фінансового посередництва.
- Окрім того, надання безвідсоткової фінансової допомоги, що мало місце у цьому випадку, не має жодних ознак фінансової послуги, оскільки не спрямоване на отримання прибутку.
Щодо предмета дослідження та обсягу доказування при розгляді заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншій особі (ст. 336 ГПК України)
Правова позиція Верховного суду України від 20.04.2026 р. у справі N 915/437/24.
- Системний аналіз положень статей 53, 56 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 336 ГПК України свідчить про те, що такий спеціальний порядок звернення стягнення на майно (грошові кошти) передбачений законодавцем для неупередженого, ефективного, своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, виключно, з метою фактичного виконання рішення суду.
- При розгляді заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, відповідно до статті 336 ГПК України предметом дослідження суду має бути факт наявності заборгованості, що повинен підтверджуватися доказами, які відповідають вимогам статей 76-79 ГПК України, зокрема, це може бути відповідне рішення суду та факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти, на які виконавець просить звернути стягнення.
- При розгляді такої заяви судам необхідно враховувати, зокрема, що факт існування заборгованості не обов'язково має підтверджуватись судовим рішенням.
- За відсутності такого рішення суд має надати власну оцінку доводам заявника щодо наявності відповідної заборгованості, її розміру, спірності чи безспірності.
Щодо меж судового перегляду ділових рішень посадових осіб за правилом ділового рішення.
Правова позиція Верховного суду України від 02.02.2026 р. у справі N 910/680/20.
- Правило ділового рішення вимагає, щоб посадові особи діяли:
1) на користь корпоративних інтересів;
2) добросовісно (bona fides) та незацікавлено;
3) з належною обачністю та дбайливістю, приймаючи виважені, свідомі рішення. Це правило захищає посадових осіб, які не мають матеріального, особистого інтересу в прийнятому рішенні (тобто за відсутності конфлікту інтересів).
- Правило ділового рішення допускає перегляд ділових рішень судами, однак виключно в разі, якщо встановлені обставини доводять, що посадові особи порушили свої обов'язки, особливо якщо наявна не лише недобросовісність, але й недбалість, порушення фідуціарних обов'язків, у тому числі й непоінформоване прийняття рішень.
- У теорії виділяють три складові для того, щоб застосувати правило ділового рішення:
1) посадова особа має зібрати та проаналізувати всю необхідну для ухвалення рішення інформацію;
2) не має бути конфлікту інтересів;
3) ділове рішення не має виглядати "дивним", абсурдним з погляду іншої розумної особи, яка б діяла у відповідних обставинах, володіючи відповідним обсягом інформації (тобто рішення має бути раціональним, мати сенс).
