Щодо дослідження сукупності обставин та первинних документів як визначального фактора для підтвердження або спростування реальності господарських операцій.
Правова позиція Верховного суду України від 18.06.2026 р. у справі N 440/111/23.
- Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.
- Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про не вчинення господарських операцій.
- Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
- Вирішення такого спору потребує встановлення не лише формального факту укладення правочину та наявності первинних документів на його підтвердження, а й дослідження обставин, які можуть свідчити про реальну мету його укладення, фактичне виконання сторонами взятих на себе зобов'язань, наявність або відсутність реального руху активів, а також перевірки доводів про наявність чи відсутність умислу сторін на досягнення результату, що суперечить інтересам держави та суспільства.
Щодо строків звернення до суду про оскарження рішень/дій/бездіяльності суб'єкта владних повноважень ДПС.
Правова позиція Верховного суду України від 21.05.2026 р. у справі N 380/19434/25.
- В адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень / дій / бездіяльності суб'єкта владних повноважень:
- якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);
- якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов'язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);
- якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов'язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України).
Щодо неможливості оскарження наказу про проведення податкової перевірки після допуску посадових осіб ДПС та вичерпання його дії як акта індивідуальної дії.
Правова позиція Верховного суду України від 14.05.2026 р. у справі N 560/3732/25.
- Наказ про проведення податкової перевірки є актом індивідуальної дії. З моменту допуску посадових осіб ДПС до проведення перевірки (зокрема, підписання направлень) такий наказ вважається реалізованим і вичерпує свою дію.
- Належність та ефективність способу судового захисту оцінюється судом на момент розгляду справи, а не на момент подання позову. Якщо наказ уже реалізовано допуском, його окреме оскарження не може призвести до відновлення прав платника.
- Якщо за результатами перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення, платник податків має право оскаржувати саме такі рішення та посилатися на незаконність наказу, відсутність підстав для перевірки або інші процедурні порушення.
- Також під час розгляду спору щодо скасування ППР суд повинен насамперед перевірити позицію платника щодо законності призначення та проведення перевірки, а вже потім переходити до оцінки правильності податкових донарахувань.
- Оскарження реалізованого наказу не є належним способом захисту. У таких випадках судове провадження в частині позовних вимог про скасування наказу підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України (справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства).
Щодо визнання протиправною бездіяльності податкового органу у разі невнесення до Реєстру суми бюджетного відшкодування ПДВ, яка стала узгодженою на підставі судового рішення.
Правова позиція Верховного суду України від 17.02.2026 р. у справі N 160/22161/25.
- Оцінюючи доводи касаційних скарг та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд зазначив, що стаття 200 ПК України регламентує комплексну процедуру бюджетного відшкодування податку на додану вартість, яка за своїм змістом складається з самостійних, послідовних та юридично відокремлених етапів: процедури узгодження суми бюджетного відшкодування та procedure її фактичного повернення (відшкодування) з Державного бюджету України.
- Сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі з настанням однієї з передбачених законом подій, зокрема: після завершення перевірки за відсутності порушень; або після спливу встановлених строків у разі невчинення контролюючим органом відповідних дій; або з моменту набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано податкове повідомлення-рішення.
- Інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його сума відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в автоматичному режимі (пункти "б", "в") або контролюючим органом у "ручному режимі" (пункти "а", "г", "ґ") на наступний робочий день після виникнення відповідного випадку.
- Пункт 200.15 статті 200 ПК України визначає обов'язок контролюючого органу внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника на наступний робочий день, зокрема, после отримання судового рішення, яке набрало законної сили.
- У справі, що переглядається, заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування набула статусу узгодженої саме на підставі пункту "ґ" пункту 200.12 статті 200 ПК України та мала бути внесена податковим органом до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування на наступний робочий день після отримання відповідного рішення суду.
- Отже, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що податковий орган допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у не внесенні до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування суми ПДВ у розмірі 454 965 123 грн. яка є узгодженою у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням.
