
СУДОВА ПРАКТИКА
1. Щодо поновлення працівника на посаді, яка була скорочена.
Правова позиція Верховного суду України від 07.09.2026 р. у справі N 308/9220/21.
- Прийняття рішення про внесення змін до штатного розпису є компетенцією відповідача та є складовою права на управління юридичної особи. Суд не вирішує питання щодо доцільності змін в організації виробництва, оскільки це належить до виключної компетенції роботодавця (власника або уповноваженого ним органу).
- Поновлення позивача на посаді, яку він не обіймав до звільнення, суперечить способу захисту його порушеного права, який закріплений у частині першій статті 235 КЗпП України та спрямований на повернення сторін трудового спору (працівника і роботодавця) у положення, яке існувало на день звільнення. Крім того, такий спосіб захисту порушеного права позивача може викликати новий спір щодо визначення "рівнозначної" посади та відповідного структурного підрозділу, де така посада передбачена.
- Внесення змін до штатного розпису щодо створення роботодавцем аналогічної посади, з якої було незаконно звільнено працівника, або рівнозначної за своїми трудовими функціями посади, стосується порядку виконання судового рішення про поновлення працівника на посаді, з якої його було незаконно звільнено, а не способу захисту прав працівника (повернення у попередній стан), і належить до повноважень роботодавця відповідно до його внутрішніх документів.
- Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з мотивів, зазначених вище, вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування частини першої статті 235 КЗпП України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 листопада 2023 року у справі N 308/9448/21 (провадження N 61-8893св23).
2. Щодо заміни акціонером кредиторів у справі про банкрутство після задоволення їхніх конкурсних вимог за наявності загрози ліквідації боржника.
Правова позиція Верховного суду України від 03.09.2026 р. у справі N 18/257.
- Колегія суддів вважає, що правовідносини щодо виконання зобов'язання товариства-боржника його учасником/акціонером у разі небезпеки втрати майнових прав внаслідок введення щодо боржника ліквідаційної процедури у справі про банкрутство вбачаються подібними врегульованим частиною третьою статті 528 ЦК України правовідносинам щодо задоволення третьою особою вимоги кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно.
- При цьому виконання зобов'язання третьою особою без згоди боржника, на думку суду, може пов'язуватись не лише з ризиком втрати права на майно боржника, але й із захистом майнових прав такої особи як учасника господарського товариства.
- Втім, положеннями чинного законодавства України, у тому числі у галузі банкрутства, не врегульовано питання можливості виконання зобов'язання товариства-боржника його учасником/акціонером у разі небезпеки втрати майнових прав унаслідок введення щодо боржника ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, яке (введення) зумовлене тривалим не затвердженням господарським судом плану санації.
- Відповідно до частини першої статті 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
- За змістом частини десятої статті 11 ГПК суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований.
- Зважаючи на викладені вище мотиви та правові норми, Верховний Суд вважає можливим застосування за аналогією закону положень частини третьої статті 528 ЦК України до правовідносин, які виникли під час здійснення щодо боржника судової процедури санації та стосуються питання виконання зобов'язань товариства-боржника його учасником/акціонером у разі небезпеки втрати майнових прав внаслідок введення ліквідаційної процедури.
- При цьому обов'язковою умовою такого правозастосування є встановлення судом обставин тривалого перебування боржника у процедурі санації без затвердження плану санації, зокрема, з підстав його не схвалення зборами кредиторів. Оцінка такого факту має здійснюватися судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.