Про правові наслідки втрати покупцем інтересу до договору та умови реалізації продавцем права на відмову від нього.
Правова позиція Верховного суду України від 18.02.2026 р. у справі N 362/1326/22.
- Лише у випадку, коли покупець відмовився і прийняти, і оплатити товар, продавець може за своїм вибором або вимагати виконання договору з боку покупця, або відмовитися від договору.
- Друга можливість надана продавцю, виходячи з того, що якщо покупець не виконав жодного свого обов'язку, не сплатив ціни товару та відмовився його прийняти (наприклад, надіслав продавцю заяву про відмову прийняти товар, безпідставно не прийняв запропоноване продавцем виконання зобов'язання з його боку, безпідставно повернув надісланий товар тощо), то така поведінка свідчить про втрату інтересу покупця до виконання договору.
- Продавець у свою чергу також може втратити інтерес до договору, при цьому він володіє товаром і має можливість розпорядитися ним, зокрема продати його іншій особі, аби отримати покупну ціну.
- Тобто продавець теж вправі відмовитися від договору купівлі-продажу, тобто розірвати його шляхом вчинення одностороннього правочину чи вимагати виконання договору з боку покупця за умови, якщо покупець втратив інтерес до договору, не прийнявши та не оплативши товар.
- У таких випадках позовна вимога продавця про розірвання договору в судовому порядку задоволенню не підлягає, оскільки розірвання договору пов'язується законом із вчиненням одностороннього правочину, а не із судовим рішенням.
Щодо порядку та умов звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником.
Правова позиція Верховного суду України від 22.08.2025 р. у справі N 905/512/22.
- Суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили (ч. 1 ст. 336 ГПК України).
- Подана в порядку ст. 336 ГПК України виконавцем стягувачем заява про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є по суті вимогою про стягнення коштів з такої особи з визначених законом підстав, яка в разі її задоволення має відповідати та забезпечувати досягнення мети виконавчого провадження - реальне виконання судового рішення шляхом стягнення грошових коштів з особи, яка має заборгованість перед боржником.
- Тобто зазначені положення Кодексу передбачають можливість стягнення заборгованості з особи, яка має заборгованість перед боржником, якщо саме ця особа її не оспорює, або заборгованість, підтверджену судовим рішенням, що набрало законної сили.
- Порядок звернення стягнення на грошові кошти, встановлений ч. 1 ст. 336 ГПК України, передбачений законодавцем задля неупередженого, ефективного, своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій виключно з метою фактичного виконання рішення суду.
- Основною умовою про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, відповідно до згаданої статті Кодексу є заборгованість, що підтверджена рішенням суду або не оспорюється особою, якій належать кошти, на які виконавець просить звернути стягнення.
